"Разом сильні!"

Цієї неділі ліцей перестав бути просто будівлею.

Він розчинив стіни, випустив дух теплоти й метушні,

мов древній дім, що прокидається від сну й пригортає всіх,

хто до нього входить.

Повітря було насичене пахощами:

солодкої вати, диму з казанів, цвітіння дерев, лаванди

і ще чогось невловимого — як спогад з дитинства,

де смаколики лежать у скриньках,

а діти торгують щастям за смішну ціну.

По подвір’ю снували натхнення і радість,

гули голоси, мов у великій родині,

а кожен крок був знаком — ми разом, ми є.

Мені здавалось, що навіть стара верба

згладжувала свої зморшки, слухаючи музику,

що підіймалась догори, туди, де починається молитва.

214 706 гривень

як тиха, вагома відповідь на одне-єдине питання:

чи можемо ми бути спільнотою?

Можемо.